Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — Закон України, що визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Прийнятий Верховною Радою України 5 липня 2012 року. Набрав чинності 15 серпня 2012 року. Замінив Закон «Про адвокатуру», що діяв з 1993 року[1].
Розробка Закону тривала багато років за участю громадських організацій, науковців та практиків[2]. Схвалений парламентом проект підготований робочою групою з питань реформування прокуратури та адвокатури[3] під очільництвом Андрія Портнова
Закон складається з 61 статті у десяти розділах:
- Розділ I. Загальні положення
- Розділ II. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Організаційні форми адвокатської діяльності
- Розділ III. Види адвокатської діяльності. Права і обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності
- Розділ IV. Договір про надання правової допомоги
- Розділ V. Зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю
- Розділ VI. Дисциплінарна відповідальність адвоката
- Розділ VII. Адвокатське самоврядування
- Розділ VIII. Здійснення в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної держави. Особливості статусу адвоката іноземної держави
- Розділ IX. Прикінцеві положення
- Розділ X. Перехідні положення.
-
-
Нововведення
підвищення рівня вимог до кандидатів у адвокати; розширене врегулювання порядку набуття статусу адвоката; визначення адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, в якості самозайнятої особи; розкриття такої форми адвокатської діяльності як адвокатське бюро; розкриття права адвоката на адвокатський запит і встановлення відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит; запровадження нової системи органів адвокатського самоврядування; визначення особливостей статусу адвоката іноземної держави, який має право здійснювати адвокатську діяльність в Україні[5]; виведення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури з-під контролю Кабінету Міністрів України; створення Єдиного реєстру адвокатів України
|